культурно-історична школа її вплив на розвиток літературознавчої науки і тен родоначальник школи.

Культурно-історична школа — методологічна школа у літературознавстві та мистецтвознавстві, дуже поширена з середини XIX ст. Засновником культурно-історичної школи в мистецтвознавстві був французький філософ-позитивіст Іпполіт Тен. Тен висунув ідею про залежність змін в мистецтві від змін суспільних потреб, побуту, звичаїв та уявлень. Соціальні фактори, що визначають своєрідність мистецтва

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ШКОЛА - Лексикон загального та порівняльного літературознавства - Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. - КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ШКОЛА — методологічна школа у літ-знавстві та мист-знавстві, дуже поширена у Зх. Європі, США і слов’ян, регіоні з сер. XIX ст

А культурно-історична школа розвивалася під впливом позитивізму в літературознавстві другої половини XIX ст. І. ´Ген, В. Шерер, М. Дашкевич, Ґ. Лансон та інші представники школи сповідували такі основні методологічні засади, як сцієнтизм (уподібнення літературознавчої методології до методів природничих наук), генетизм (з´ясування культурологічних, біографічних та літературних джерел тексту), історизм (інтерпретація літературного твору як історичної пам´ятки), еволюціонізм (висвітлення поступовості літературного розвитку), соціологізм Ці школи доповнювали одна одну, бо коли Сент-Бев зосереджував увагу на творчій

Культурно-історична школа в літературознавстві, її основні положення, Представник культурно-історичної школи в українському літературознавстві Образование Основні поняття та категорії фольклористики як науки. На сайте allRefs.net есть практически любой реферат, курсовая работа, конспект, лекция, диплом, домашняя работы и пр. учебный материал. Раздел Образование. / Культурно-історична школа в літературознавстві, її основні положення, Представник культурно-історичної школи в українському літературознавстві. Реферат Курсовая Конспект. Выберите учебное заведение.

Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828—1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму, основоположником якого був Опост Конт (1798— 1857 pp.). Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості фактів, вважав, що особливості мистецтва перебувають у прямій залежності від суспільства. Зміни в суспільстві позначаються на мистецтві. Соціологізм І. Тена базувався на трьох факторах: 1) раса (особливості національного характеру, ознаки спадковості); 2) середовище (природа, клімат, соціальні умови, географічні, політичні обставини, економіка); 3) момент (історична епоха, її традиції, рівень культури).

КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНА ШКОЛА. — течія в літературознавстві 2-ї пол. 19 ст., яка намагалася з'ясувати закономірності розвитку літератури у зв'язку з умовами суспільного життя. Методологічна основа її — філософія позитивізму (О. Конт), історизм Й. Г. Гердера та Г. Гегеля і нові досягнення природознавства. Представники К.-і. ш. (І. Тен у Франції, Г. Гетнер і В. Шерер у Німеччині, Г. Брандес у Данії, М. Тихонравов, О. Пипін, С. Венгеров у Росії) розглядали худож. твір як вираження сусп. психології народу на певному етапі його розвитку. Літ.: Культурно-историческая школа. В кн.: Академические школы в русском литературоведении. М., 1975. П. К. Волинський. Схожі за змістом слова та фрази. ІСТОРИЧНА ШКОЛА.

Основоположником культурно-історичної школи став французький філософ та літературознавець І. Тен (1828–1893) (теоретик реалізму та натуралізму), що виклав свої погляди у роботах „Критичні досліди", „Філософія мистецтва" та „Історія англійської літератури". Одним із основних принципів цього методу став детермінізм, що спонукав до пошуків „причин" появи літературного твору, виявлення за літературними фактами їх „невидимих" першооснов. Особливо великий вплив на подальший розвиток літературознавства (вітчизняного і світового) мала теорія Олександра Потебні (1835–1891), котру І. Фізер охарактеризував як „психолінгвістичну".

Культурно-историческая школа разрабатывала историко-генетический подход к произведению, которое трактовалось как выражение общественного умонастроения и нравов той эпохи, в которую было создано; по художественным произведениям предполагалось узнать, «как чувствовали и думали люди несколько веков назад» (Тэн И. О методе критики и об истории литературы. Представители культурно-исторической школы применяли к изучению литературы и искусства теории естественных наук, прежде всего эволюционную теорию Ч. Дарвина: художественные системы, согласно концепции

Стаття присвячена вивченню особливостей розвитку українського літературознавства від періоду становлення української науки про літературу до початку ХХ століття, зосереджуючись, головним чином, на історико-літературних працях представників культурно-історичної школи, що домінувала у вітчизняному літературознавстві протягом тривалого часу. Аналізуються перші спроби написання вітчизняних історико-літературознавчих досліджень, що мають концептуальний характер, та їхній вплив на погляди українських учених першої третини ХХ століття, зокрема М. С. Грушевського.

Культурно-історична літературознавча школа Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828—1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму, основоположником якого був Опост Конт (1798— 1857 pp.). Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості фактів, вважав, що особливості мистецтва перебувають у прямій залежності від суспільства. Зміни в суспільстві позначаються на мистецтві.

Культурно-історична школа. Визначальне значення при порівняльному вивченні цивілізацій цей напрям відводить духовним факторам. В рамках культурно-історичної школи працювало чимало видатних учених сучасності - А. Тойнбі, О. Шпенглер, П. А. Сорокін, А. Кребер, Н. Еліас і ін. Одним з основоположників даного напряму по праву вважають Н. Я. Данилевського, робота якого "Росія і Європа" побачила світ ще в 1869 г. Великим координаційним центром культурно-історичної школи стало Міжнародне товариство з порівняльного вивчення цивілізацій, організаторами якого були А. Тойнбі, П. А. Сорокін і А.

Чимало фундаментальних положень культурно-історичної школи закладено, зокрема, в працях І.Тена “Історія англійської літератури: В 4-х томах“ (1863–1864), “Англійський позитивізм” (1864), “Філософія мистецтва” (1865), “Про метод критики і про історію літератури” (1866), “Про розум і пізнання” (1872, рос. вид.) та ін. У “Вступі” до “Історії англійської літератури” І.Тен назвав “три первісні сили” як три фактори історичного розвитку: раса, середовище, момент. Проте це не применшує заслуг французького дослідника щодо впливу його ідей на розвиток порівняльно-історичного методу, становлення загальноєвропейської психологічної школи тощо.

Культурно-історична школа як домінантна літературознавча школа в епоху реалізму. І. Тен як фундатор культурно-історичної школи. Концепція І. Тена. Поширення його ідей в Європі. Українські представники культурно-історичної школи: І. Франко, І. Нечуй-Левицький, М. Драгоманов, М. Петров, О. Огоновський. Порівняльне літературознавство (компаративістика). Виникнення школи порівняльного літературознавства. Глибинна психологія Фройда, її вплив на гуманітаристику початку ХХ ст. Основи психоаналізу. Фройдизм як напрям літературознавства. Полеміка між З. Фройдом і його учнями.

8. Основні літературознавчі школи ХІХ–ХХ ст. 9. Розвиток українського літературознавства у ХХ ст. 10. Основні напрями сучасного літературознавства. Культурно-історична школа • Основоположник - Іполіт Тен „Історія англійської літ-ри”, „Філософія мистецтва”. • Філософська основа – позитивізм Огюста Конта. • Духовно-історична школа • Основоположник Вільгельм Дільтей „Введення в науки про дух”(1883) • Представники: Ф. Штріх, Г. Корф, Г. Цізарц, Р. Унгер, Ю. Петерсон. Філологічний метод • Основоположник А. Баумгартен • Теоретики Анрі Бергсон та Бенедетто Кроче • В Україні : Б. Лепкий, М. Вороний, М. Євшан, М. Сріблянський, Л. Білецький, Д. Чижевський та ін. Інтуїтивізм у літературознавстві. •

2. Основні праці представників культурно-історичної школи літературознавства в Україні. Висновок. Список використаної літератури. Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості фактів, вважав, що особливості мистецтва перебувають у прямій залежності від суспільства. Зміни в суспільстві позначаються на мистецтві. Соціологізм І. Тена базувався на трьох факторах: 1) раса (особливості національного характеру, ознаки спадковості) Культурно-історичний метод функціонував і в працях українських літературознавців. Як відзначає І. Михайлин, цю методологію українська критика виробляє "ще в період свого становлення, в 1840—1860-ті роки".

"Народницьке" літературознавство як останній етап у розвитку історичної школи. Свою порівняльну теорію він будував не лише на зовнішніх подібностях літературних явищ чи на механічних впливах "сусідніх" літератур, а насамперед на "внутрішній готовності" тієї чи тієї літератури відгукнутися на певний вплив. Ідеться про обґрунтовану О. Веселовським теорію "зустрічних течій", яка передбачає і психологічний, і естетичний рівень літературної творчості. Остап Терлецький (1850--1902) та ін., що розвивали історичну школу в її народницькому і неонародницькому варіанті, літературознавство займало значно вагоміше місце.

XIX століття було багатим на різні літературознавчі школи і напрями. На початку XIX ст. у німецькій фольклористиці та літературознавстві виникає міфологічна школа, яка ґрунтувалася на естетиці Ф.В.Й. Шеллінга та братів А. і Ф. Шлегелів. Вони дотримувалися думки, що міф — основне джерело поезії. У міфологічній школі було два напрями: 1) демонологічний (порівняння подібних за змістом міфів); 2) етимологічний (лінгвістична реконструкція міфу за допомогою "палеолітичної" методології). Представниками міфологічної школи були А. Кун, В. Шварц (Німеччина), М. Мюллер (Англія), Ф. Буслаєв, О.

Культурно-історична школа — група вчених, які досліджували твори мистецтва в культурно-історичному контексті, у зв'язку з середовищем, що породило їх. К.-і.ш. в літературознавстві виникла в Європі в середині XIX ст., коли в літературознавстві визріли ідеї історизму. Наріжною засадою цієї школи був детермінізм, що зумовлював генетичний підхід до художніх творів, спонукав до вишукування їх "причин", намагання за літературними фактами побачити "невидимі" першооснови. За І.Теном, приналежність двох людей до однієї раси не витворює однакового складу думок, ідеалів, якщо ці люди відокремлені великим часовим проміжком. Расі, порівняно з середовищем і моментом, І.Тен надавав найбільшого значення.

Родоначальник культурно-історичної школи французький історик, мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828—1893 pp.). Школа базувалася на філософії позитивізму, основоположником якого був Опост Конт (1798— 1857 pp.). Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості фактів, вважав, що особливості мистецтва перебувають у прямій залежності від суспільства. Автор: невідомий.